Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведено у статті 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести:
- неправомірність поведінки особи;
- вину заподіювача шкоди;
- наявність шкоди;
- причинний зв’язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність усіх зазначених умов є обов’язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. У цьому випадку саме на позивача покладено обов’язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв’язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що автомобільна дорога – це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
Згідно з частиною третьою статті 14, частиною першою статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Частиною першою статті 24 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що власники доріг, вулиць і залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях і залізничних переїздах, що перебувають у їх віданні.
Основними обов’язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема:
- розроблення та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху;
- забезпечення безперервних, безпечних, економічних і зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями;
- організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами;
- забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг;
- виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; (пункти 4 – 6, 9, 10 статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 20.12.2018, справа №185/8229/16-ц (провадження №61-27678св18)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 13.02.2019, справа №0508/1310/2012 (провадження №61-5632св18)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 04.09.2019, справа №335/8271/16-ц (провадження №61-32626 св 18)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 09.12.2019, справа №192/2529/16-ц (провадження №61-27659св18)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 07.12.2020, справа №660/29/16-ц (провадження №61-22594 св19)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 21.05.2021, справа №753/10817/16-ц (провадження №61-9656св19)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 02.02.2022, справа №447/938/14-ц (провадження №61-1705св21)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 22.06.2022, справа №373/546/21 (провадження №61-19989 св 21)
Матеріал підготовлено на основі інформації КОМІТЕТУ З ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ НААУ за 2022 р.
Залишити відповідь