Больничный

Питання

Вышла с декрета (преждевременно) на полный рабочий день при этом получаю пособие 860 грн. Больничный лист по уходу за ребенком на производстве отказываются оплачивать, ссылаются на то что я не отказалась от пособия.

Відповідь

Добрий день!

Виходячи з суті Вашого питання, слід звернути увагу, що Ви отримуєте не допомогу, а продовжуєте отримувати допомогу при народженні дитини. А значить і відмова підприємства виплачувати Вам лікарняний у зв’язку з тим, що Ви спочатку повинні відмовитися від допомоги є незаконною.
Слід пояснити, що допомога при народженні дитини та допомога з тимчасової непрацездатності (включно з доглядом за хворою дитиною) є різними за своєю суттю, а тому не можуть взаємовиключати один одного. Більше того, підстави та порядок надання цих видів допомоги регулюються різними законами.

Порядок та розмір надання допомоги при народженні дитини визначено Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.

Слід звернути увагу на те, що цей Закон встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей та спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до статей 10 та 11 цього Закону допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, яка постійно проживає разом з дитиною на підставі свідоцтва про народження дитини.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що допомога при народженні дитини призначається на суму 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з цього зрозуміло, що протягом 36 місяців батько або мати, яка постійно проживає разом з дитиною, отримує допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн. (41280-10320 = 30960/36 = 860).
При цьому слід зазначити, що ст. 11 вищезазначеного Закону та пункт 13 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми передбачає винятковий перелік підстав для припинення виплати цієї допомоги.

До таких підстав віднесено:

позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
нецільового використання коштів та незабезпечення одержувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
відібрання дитини в одержувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
тимчасового влаштування дитини на повний державний утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері у слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом із матір’ю;
припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;
перебування одержувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
смерті дитини;
смерть одержувача допомоги.

Таким чином, вихід на роботу батька або матері, яка постійно проживає разом з дитиною, і яка отримує таку допомогу, не є підставою для припинення її виплати.

Щодо виплати допомоги при тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Слід зазначити, що випадки порядку та розміру цієї допомоги встановлено Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 18 цього Закону страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та інших органах.

Виходячи з цього Ви є особою, застрахованою у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та згідно зі ст. 19 Закону, та маєте право на матеріальне забезпечення і соціальні послуги зі страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Це право виникає з настанням страхового випадку під час роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Крім цього відповідно до статей 15 та 16 Закону роботодавець зобов’язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону. У свою чергу, застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 20 Закону зі страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;
допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
оплата лікування у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань та травм.

При цьому, слід звернути увагу, що допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, у цьому законі є видом матеріального забезпечення та соціальних послуг, а тому його не можна ототожнювати за допомогою при народженні дитини, яку ми описали вище. У Вашому випадку виключно йдеться про надання допомоги з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).

Статтею 22 Закону передбачено, що допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яка повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання у неї одного з таких страхових випадків:

тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання чи травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;
необхідності догляду за хворою дитиною;
необхідності догляду за хворим членом сім’ї;
догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає цю дитину;
карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;
тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;
протезування із приміщенням до стаціонару протезно-ортопедичного підприємства;
перебування у реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань та травм.

Слід також звернути увагу, що згідно з частиною третьою цієї статті, допомога з тимчасової непрацездатності з догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш ніж за 14 календарних днів

Допомога з тимчасової непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом з хворою дитиною.

Слід також звернути увагу, що Законом встановлено винятковий перелік підстав, коли допомога щодо тимчасової непрацездатності не надається, зокрема:

у разі отримання застрахованою особою травм або її захворювання під час скоєння злочину;
у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи або інших обов’язків або симуляції хвороби;
за час перебування під арештом та за час проведення судово-медичної експертизи;
за час примусового лікування, призначеного за ухвалою суду;
у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних із таким сп’янінням;
за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчої відпустки, додаткової відпустки у зв’язку з навчанням.

Застраховані особи, які в період отримання допомоги з тимчасової непрацездатності порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з’являються без поважних причин у призначений термін на медичний огляд, у тому числі на лікарсько-консультативну комісію (МКЕК) або медико-соціальну експертну комісію (МСЕК) ), втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу з тимчасової непрацездатності.

Крім цього допомога з тимчасової непрацездатності з догляду за хворою дитиною віком до 14 років, догляду за хворим членом сім’ї та у разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років. років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній або додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчою відпусткою.

Таким чином, Ви маєте право на допомогу з тимчасової непрацездатності, пов’язаної з необхідністю догляду за хворою дитиною, незалежно від того, отримуєте Ви додатково допомогу при народженні дитини чи ні.

Окремо слід звернути увагу, що згідно зі ст. 31 Закону підставою призначення допомоги з тимчасової непрацездатності є виданий у порядку листок непрацездатності.

Статтею 32 Закону встановлено, що листок непрацездатності розглядається не пізніше ніж за десять днів з дня його надходження.

Повідомлення про відмову у призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявнику не пізніше п’яти днів після винесення відповідного рішення.

Матеріальне забезпечення, передбачене цим Законом, виплачується у разі, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніш як дванадцять календарних місяців з дня відновлення працездатності (дня одужання).

У зв’язку з вищевикладеним, рекомендуємо Вам повторно передати своєму роботодавцю листок непрацездатності, і якщо він відмовиться його оплачувати, вимагати письмове повідомлення про відмову у призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження.