Аналіз статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб’єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб’єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов’язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Таким чином, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Винятком може бути випадок, якщо винуватець керував службовим транспортним засобом, але авто використовував у власних інтересах (не виконував завдання, покладені роботодавцем на водія).
Постанова, Велика Палата Верховного Суду, 05.12.2018, справа №426/16825/16-ц (провадження №14-497цс18)
Постанова, Велика Палата Верховного Суду, 01.03.2018, справа №201/14573/16-ц (провадження №61-216св17)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, від 14.03.2018, справа №635/4944/14-ц (провадження №61-5951 св18)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 27.03.2019, справа №757/20309/15-ц
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 11.09.2019, справа №200/13471/16-ц (провадження №61-17366св18)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 16.04.2020, справа №213/994/16-ц (провадження №61-2673св18)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 25.11.2020, справа №760/28302/18-ц (провадження №61-12464св20) .
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, від 16.12.2020, справа №462/970/18 (провадження №61-358св20)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 14.04.2021, справа №640/14435/17 (провадження №61-16594св19) .
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 07.07.2021, справа №646/989/18 (провадження №61-2225св20)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 08.10.2021, справа №641/7683/19 (провадження №61-16624св20)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 19.10.2022, справа №158/447/21-ц (провадження №61-20206св21)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 02.11.2022, справа №206/1234/19 (провадження №61-6280св22)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 16.01.2023, справа №664/1499/17 (провадження №61-6115св20)
Постанова, Касаційний цивільний суд Верховного Суду, 24.02.2023, справа №296/2099/20 (провадження №61-1884 св22)
Матеріал підготовлено на основі інформації КОМІТЕТУ З ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА ТА ПРОЦЕСУ НААУ за 2022 р.
Залишити відповідь