Водії транспортних засобів не обладнаних тахографами зобов’язані мати та вести індивідуальні контрольні книжки водія, до такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 823/5035/15.
Обставини судової справи
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Укрансбезпеки у Черкаській області (далі – відповідач) про скасування постанов щодо застосування адміністративно-господарських штрафів.
В обґрунтування вимог вказував, що перевірки Позивача здійснені з порушенням порядку та процедури, що визначені Порядком зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та їх територіальних органів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Україні від 20.05.2013 № 422.
Позивач наголошує, що у статтях 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі-Закон № 2344) не вказано, що водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку. Окрім того, позивач зазначав, що наказом № 659 внесено зміни до Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 (далі-Положення №340), яким відмінені індивідуальні контрольні книжки з 01 червня 2013 року. Замість них із цієї дати автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км. повинні бути обладнанні тахографом.
Водночас автобуси Позивача використовуються виключно на міських автобусних маршрутах міста Сміли № 17 та № 30 протяжністю до 50 км, що виключає обов`язок облаштування діючого та повіреного тахографа чи ведення індивідуальної контрольної книжки водія.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
За пунктом 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з статтею 6 указаного Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Порядок про здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі – суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень.
Пунктом 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдова перевірка здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення (пункти 12, 17 цього Порядку).
Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Під час проведення рейдової перевірки суб`єкта господарювання перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Положеннями статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
– для автомобільного перевізника – ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
– для водія автобуса – посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
На підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, – штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1.5 Положення № 340 тахограф – контрольний пристрій, який встановлюється на транспортний засіб (далі – ТЗ) для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Приписами пункту 6.2 Положення № 340 встановлено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) (пункт 6.3 Положення).
Висновки Верховного Суду
Із системного аналізу наведених положень нормативно-правових актів слідує, що автобуси, що здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, наявність якої є обов`язковою.
Натомість судами встановлений факт відсутності індивідуальних контрольних книжок у водіїв ТЗ під час проведення перевірки 25 серпня 2015 року.
Таким чином, оскілки у водіїв ТЗ при здійсненні перевірки були відсутні контрольні книжки, наявність яких є обов`язковою, тому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності застосування до автомобільних перевізників адміністративно-господарського штрафу за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Доводи касаційної скарги, що пункти 6.1, 6.3 Положення № 340 не поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки автобуси № 17, № 30 Позивача використовуються виключно на міських маршрутах протяжністю до 50 км, відтак вони не зобов`язані бути облаштовані тахографами, а водії, які керують такими автобусами, не повинні вести індивідуальні контрольні книжки водія є помилковими, оскільки пункт 6.3 Положення покладає на водія, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, обов`язок вести індивідуальну контрольну книжку водія.
Юридична консультація адвоката
Отримати безкоштовну юридичну консультацію з цього питання можливо у коментарях до статті. Якщо питання стосується іншої юридичної проблеми, безкоштовну юридичну консультацію можливо отримати у коментарях на цій сторінці.
Зателефонувати адвокату, та записатися на консультацію, можливо за телефоном, вказаним на сторінці “Контакти“
Залишити відповідь